Інститут законодавства Верховної Ради України

1 липня 2022 року в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулося тематичне експертне обговорення з актуальних питань розвитку національного законодавства на тему: «Законодавче забезпечення прав і свобод людини в умовах військової агресії РФ проти України: виклики та пріоритети».

В. о. Керівника Інституту законодавства Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професор Леся Савченко відзначила, що24 лютого 2024 року через здійснення повномасштабної агресії Російської Федерації проти України почався новий етап збройного конфлікту, який триває з 2014 року. Протягом цього часу було окуповано окремі території і населені пункти, під окупацією опинилося багато цивільного населення, поводження з яким регулюється, окрім загальних стандартів прав людини, нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема IV Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільних під час війни. У міжнародному гуманітарному праві правом на спеціальний, посилений захист користуються медичний та духовний персонал, неповнолітні, жінки, а також біженці й апатриди. Крім того, наголосила доповідачка, міжнародне гуманітарне право передбачає загальний захист дітей як осіб, що не беруть участі у воєнних діях, й особливий захист – як найвразливіших осіб. Під час збройної агресії РФ проти України саме діти зазнають серйозних порушень своїх прав і стають жертвами злочинів армії окупантів. Об’єкти з позначенням «Діти» неодноразово ставали жертвами обстрілів з боку збройних сил РФ. Ще однією жахливою ознакою цього збройного конфлікту є примусове переміщення сотень тисяч громадян України до РФ і пропозиції обмінювати цивільних на військовополонених. Тому невідкладним завданням є розробка ефективного правового механізму повернення в Україну, чи в третю безпечну країну, громадян України, вивезених до РФ, надання їм гуманітарної допомоги та належних засобів правового захисту.

Доктор юридичних наук, завідувач сектору Інституту законодавства Ірина Куян звернула увагу на необхідність вирішення питань забезпечення прав громадян України, які знайшли прихисток від війни на території держав-членів ЄС. А це, за різними даними, близько п’яти мільйонів українців. Сьогодні їх долею опікуються інші держави, міжнародні гуманітарні організації, різноманітні благодійні інституції. Проте важливо, щоб наші громадяни не втрачали зв’язок із державою, відчували потребу повернення на Батьківщину після перемоги та прагнули цього. Для налагодження такого зв’язку варто розглянути питання про створення електронного реєстру зовнішньо переміщених осіб. Взяття на облік громадян України (за їхнім бажанням) могли б забезпечувати дипломатичні та консульські служби МЗС України. Такий облік наших громадян сьогодні сприятиме створенню більших можливостей у держави для захисту їхніх прав. Натомість у мирній перспективі в рамках запровадження спеціальної державної програми стимулювання повернення українців додому такий реєстр значно спростив би механізм, наприклад, надання адресних соціальних гарантій підтримк

Доктор юридичних наук, головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України Тетяна Тєлькінєна підкреслила, що одним із нагальних завдань для України та світу в умовах активних бойових дій є розроблення концепції правового забезпечення реінтеграції тимчасово окупованих територій та забезпечення прав і свобод людини на цих територіях. Відсутність у нашій країні протягом останнього століття досвіду масштабного військового конфлікту з сусідніми державами актуалізує ретельне вивчення з подальшим використанням відповідних міжнародних практик. При цьому доречно звернути увагу на роль міжнародних організацій в означеному вище процесі.

Кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту законодавства Наталія Ніколаєнко наголосила, що скоєні путінським режимом з початку повномасштабної війни проти нашої держави масові вбивства, викрадення та катування людей, ґвалтування жінок і дітей, глумління над тілами вбитих, блокада населених пунктів, знищення цивільної інфраструктури, використання голоду як методу війни, депортація громадян України на територію країни-агресора, розповсюдження пропаганди на державному рівні щодо знищення української нації та її державності підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду та кваліфікуються як міжнародні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.

Доповідачка наголосила, що прийняття Верховною Радою України Постанови «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» від 14.04.2022 р. № 2188-IX є визначальною політичною подією, першим кроком на шляху до настання реальних юридичних наслідків вчинення таких злочинів.

Любов Нецька, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту законодавства звернула увагу на нові виклики забезпечення права людини на житло. Його актуальність пов’язана з тим, що багато мешканців змушені евакуюватися з населених пунктів України, в яких мали житло, оскільки ці території або окуповані ворогом, або ж на них тривають військові дії, або існує загроза початку військових операцій. У населених пунктах, які вже постраждали від нападу агресора, люди зазнали втрат, зокрема і житлової нерухомості. Тому державі необхідно вирішувати питання про надання житла тим фізичним особам, які його втратили чи вимушено залишили. Доцільним є створення пільгових умов для самостійного будівництва житла постраждалими від агресії РФ із виділенням їм відповідних компенсаційних коштів та позик. Потрібно напрацювати законодавчі зміни, які б дозволили впровадити багатовекторний правовий механізм для набуття права на житловий будинок чи квартиру фізичним особам, які таке право втратили внаслідок військових дій.

Головний консультант Інституту законодавства Микола Коваленко вказав на нагальність у вирішенні проблеми спрощення процедури забезпечення прав громадян, які перебувають у регіонах ведення бойових дій через повномасштабне військове вторгнення Російської Федерації, а також осіб, які вимушено переїхали в безпечні регіони та є постраждалими внаслідок шкоди, завданої бойовими діями. Основне дискусійне питання, що потребує вирішення, пов’язане з необхідністю підтвердження матеріального становища з боку постраждалих чи/або переміщених осіб, яке б мало вирішуватися невідкладно. З огляду на це, актуальними вбачаються законодавчі зміни, які б забезпечили оперативний механізм обміну необхідною інформацією між операторами відповідних баз даних органів влади, підприємств, установ, організацій для невідкладного підтвердження матеріального становища зазначених осіб.

Основним завданням держави та освітніх інституцій, як вважає кандидат юридичних наук, заступник завідувача відділу Інституту законодавства Алла Оржаховська, є збереження життя та здоров’я учасників освітнього процесу, а також не менш важливим – збереження кадрового та інтелектуального потенціалу освіти країни. Тому особливої уваги та підтримки з боку держави потребують педагогічні працівники та здобувачі освіти всіх рівнів, що перебувають на тимчасово окупованих територіях. У першу чергу, потребує законодавчого врегулювання питання державних гарантій працівникам освіти, які перебувають на тимчасово окупованих територіях або у зоні бойових дій. Крім того, необхідно прийняти відповідні нормативно-правові акти, які будуть направлені на розробку механізму компенсації освітніх втрат здобувачів освіти в період воєнного стану.

Завідувачка сектору Інституту законодавства Верховної Ради України Світлана Юрченко зазначила, що Центральним об’єктом і цілями міжнародного гуманітарного права (МГП) є захист цивільного населення від наслідків збройного конфлікту. Порушення норм МГП є підставою відповідальності як держав, так і осіб через застосування як міжнародних, так і національних правових інструментів. Порушенням МГП під час збройної агресії РФ проти України 2022 року стало не лише порушення принципів захисту цивільного населення, а й застосування проти цивільних осіб та об’єктів заборонених засобів і методів ведення бойових дій. РФ у здійсненні широкомасштабної збройної агресії проти України не лише порушує заборону ведення бойових дій проти цивільного населення, а і використовує при цьому заборонені засоби та методи ведення бойових дій, ще більше ускладнюючи становище цивільного населення. Доповідачка наголосила на тому, що збройний конфлікт в Україні розглядають як збройний конфлікт нового типу, який вимагає нових підходів як до його вирішення, так і до притягнення до відповідальності за порушення правил ведення війни, особливо тих, які завдали неймовірних страждань цивільному населенню України.

Головний науковий співробітник Інституту законодавства, кандидат юридичних наук Олексій Геселев наголосив, що прийняття Верховною Радою України після введення воєнного стану змін до КПК України щодо особливого порядку здійснення кримінального провадження спрямовано на вирішення двох вкрай актуальних завдань. З одного боку, вони надають відповідним державним органам ефективні процесуальні механізми для розслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини під час воєнного вторгнення Російської Федерації в Україну. А з іншого – забезпечують на законодавчому рівні, навіть у період воєнного стану, дотримання гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та громадянина. Таке законодавче забезпечення виходить із передбаченого статтею 64 Основного Закону України загального положення щодо неприпустимості порушення таких прав і свобод. Доповідач вбачає доцільним, враховуючи пріоритетність реалізації верховенства права в Україні, підготовку проекту Закону України «Про засади забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина під час здійснення кримінального провадження в умовах правового режиму воєнного стану».