Інститут законодавства Верховної Ради України

16 червня 2022 року Інститутом законодавства Верховної Ради України проведене науково-експертне обговорення на тему «Заходи соціальної підтримки населення України в умовах воєнного стану».

Увага учасників була зосереджена на питаннях законодавчого забезпечення засобів фінансового, економічного, соціального характеру, спрямованих на збереження життєдіяльності громадян України під час особливого правового режиму. Сучасні реалії обумовили підвищений науковий інтерес до вказаної проблематики та новацій законодавства.

Відкриваючи захід, в.о. Керівника Інституту законодавства, доктор юридичних наук, професор Леся Савченкозазначила, що багатовекторність викликів, спричинених війною, вимагає вчасного й ефективного законодавчого забезпечення заходів, спрямованих на зміцнення обороноздатності країни та забезпечення соціальної підтримки населення. Одне із провідних місць у цьому процесі належить галузі бюджетного законодавства. Серед новацій можна виокремити положення про порядок використання залишків субвенції з державного бюджету, які можуть бути витрачені на заходи територіальної оборони, задоволення продовольчих потреб цивільного населення, його евакуацію або переміщення із місцевості, де ведуться бойові дії; про забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб населення у період воєнного стану тощо.

Зниження обсягу доходів і зростання потреб видатків бюджету загострюють проблему фіскального балансу. Серед заходів варто виділити розміщення на ринкових аукціонах військових облігацій та залучення комерційного фінансування до державного бюджету. Таким чином, впровадження сучасних інструментів фінансової стійкості потребує адекватного правового регулювання та визначає напрями розвитку законодавства у повоєнний період.

Громадяни України, які внаслідок військової агресії РФ вимушено покинули країну, потрапляють під юрисдикцію іншої держави, до якої перемістилися, отримуючи тим самим «міжнародний захист». Як вважає доктор юридичних наук, головний науковий співробітник Тетяна Тєлькінєна, активізація Директиви 2001/55/ЄC свідчить про поєднання положень прагматичного характеру, які спрямовані на убезпечення міграційної системи ЄС від перевантаження, та положень, які спрямовані на розвиток правових механізмів реалізації базових європейських цінностей в умовах масового напливу переміщених осіб з України. Можливості будь-якої держави щодо захисту інтересів своїх громадян, які перебувають за кордоном, обмежені. Обсяг прав і свобод українських громадян, що отримали тимчасовий захист, унормовується національним законодавством держави, де їм надано такий захист. Відповідно, до основних завдань утвореного тимчасового консультативно-дорадчого органу Кабінету Міністрів України – робочої групи щодо захисту прав і свобод громадян України, які перебувають на території держав-членів ЄС та інших держав як тимчасово переміщені особи, належить активна співпраця України з державними органами зарубіжних країн з питань інформаційної підтримки громадян щодо порядку реалізації прав і свобод, а також виконання обов’язків; створення умов для реалізації культурних прав; надання допомоги у поновленні документів, їх легалізації та здійсненні інших заходів соціальної підтримки.

На думку адвоката, кандидата юридичних наук, доцента кафедри приватного права Державного податкового університету Юлії Мороз, масштаби волонтерського руху в Україні вказують на доцільність удосконалення правового регулювання взаємодії держави та доброчинних організацій, зокрема волонтерських. В умовах воєнного стану діяльність волонтерів супроводжується ризиком для життя і здоров’я. Сумна статистика свідчить про актуальність внесення змін і доповнень у Закон України «Про волонтерську діяльність» в частині формування групи норм соціально-захисного змісту. Необхідність їх чіткого визначення на рівні закону обумовлена низкою проблем юридичного характеру, з якими стикаються волонтери або члени їхніх сімей, і про що свідчить судова практика. Більшість ситуацій є типовими, вони викликані неузгодженістю між законами та підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того, правова невизначеність положень спеціального законодавства щодо обставин отримання інвалідності сприяє неоднозначній практиці надання волонтерам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Волонтерська діяльність стала поширеною і такою, що дозволяє говорити про себе як про важливе суспільне явище. Відповідно, правове регулювання волонтерської діяльності потребує постійного оновлення, підтримки та розвитку.

На переконання доктора юридичних наук, старшого наукового співробітника, професора Академії адвокатури УкраїниОлега Музи, в умовах правового режиму воєнного стану важливим є забезпечення роботи Єдиного порталу державних послуг «Дія» та програмного комплексу «Інтегрована інформаційна система «Соціальна громада», оскільки мова йде про безперешкодний доступ громадян до адміністративних і соціальних послуг. В рамках проєкту Міністерства соціальної політики України «Соціальна громада» є можливість щодня опрацьовувати електронні заяви громадян та швидко реагувати на відповідні потреби й запити соціально значущого характеру. Оперативне надходження електронних заяв із «прикріпленими» сканованими копіями документів прискорює процес призначення (перерахунку) соціальної допомоги та компенсаційних виплат.

Належного правового регулювання потребують відносини щодо порядку надання соціальних послуг та їх фінансового забезпечення для осіб, які вимушено переїхали в більш безпечні регіони країни, і є постраждалими внаслідок шкоди, завданої бойовими діями. У ряді випадків вони не мають можливості надати довідки про свої доходи для визначення права на отримання соціальних послуг безкоштовно чи із встановленням диференційованої плати.

Не менш важливим аспектом соціальної підтримки громадян в умовах воєнного стану є створення належних умов для ефективного судового захисту їхніх соціальних прав. Доктор юридичних наук, професор, завідувачка кафедри процесуального права Чернівецького національного університету імені Юрія ФедьковичаОксана Щербанюкзвернула увагу на проблемні аспекти функціонування органів судової влади на територіях, де ведуться активні бойові дії, порядок зміни територіальної юрисдикції судів, що розташовані на тимчасово окупованій території, упровадження нових можливостей електронного правосуддя для забезпечення участі громадян у судових засіданнях та доступу до судових рішень. Проблемним є питання забезпечення доступу до суду мешканцям тимчасово окупованих територій України. Держава повинна створити належні умови для подання позовів онлайн, а також, за можливості, забезпечити фізичну участь громадян у судових засіданнях. Необхідно вже зараз розробити законодавчі механізми зменшення фінансового тягаря для жителів окупованих територій при зверненні до суду.

Масове знищення виробничих потужностей, припинення економічної діяльності суб’єктами підприємницької діяльності через військові дії та потужна хвиля переміщення людей призвели не тільки до росту безробіття, а й до необхідності внесення кардинальних змін у правове регулювання трудових відносин, вважає завідувач сектору комплексних проблем державотворення, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Ірина Гуменюк. Права, передбачені статтями 43, 44 Конституції України, увійшли до групи прав, які можуть бути обмежені на період дії воєнного стану. У зв’язку з цим положення Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю – мають пріоритетне застосування. Утім, чимало законодавчих прогалин утворилося у зв’язку з прийняттям цього Закону, як і загострення старих проблем. На їх вирішення й усунення нових прогалин був розроблений законопроект № 7251. Серед його новацій варто вказати пропозицію про поширення дії норм законодавства про працю в умовах воєнного стану на державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, працівників представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні.

Невирішеним залишається механізм забезпечення соціальних гарантій для членів добровольчих формувань територіальних громад, оскільки їхня служба може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків.

На думку судді-спікера Господарського суду Одеської області, кандидата юридичних наук Лілії Грабован, зареєстрований у Верховній Раді України законопроєкт № 7442 спрямований на забезпечення належного виконання зобов’язань юридичними та/або фізичним особами й сприятиме захисту національних інтересів та забезпеченню конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану. Слід зазначити, що черговість задоволення вимог кредиторів, у тому числі вимог щодо виплати заборгованості із заробітної плати, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі, а також вихідна допомога та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі, не змінюються, вони задовольняються у першу чергу, як встановлено у ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, що свідчить про дотримання соціальних гарантій працівників у процедурах банкрутства підприємств.

Врегулюванню підлягає питання виплати винагороди арбітражних керуючих, яка за своєю суттю є їхньою заробітною платою, під час воєнного стану. Кошти, які виплачуються арбітражним керуючим, не є бюджетними коштами. Це авансовані платежі, що були внесені на депозитний рахунок господарських судів. Операції за цими рахунками не належать до операцій із виконання бюджетів, тому на них не поширюється черговість платежів, яка передбачається в умовах воєнного стану.

У ході обговорення Голова Миколаївського районного суду, кандидат юридичних наук, доцент Микола Войнаровськийзазначив, що найбільшої уваги держави потребують внутрішньо переміщені особи. Оновлюючи та запроваджуючи види соціальних гарантій, необхідно враховувати, що внутрішньо переміщена особа – це не окремий правовий статус, а факт встановлення обставин, через які громадяни мають специфічні потреби, передусім у сфері працевлаштування, забезпечення житлом, відновлення пенсійних прав, соціальної та медичної допомоги. В умовах воєнного стану ризик втрати документів ускладнює підтвердження відомостей, необхідних для отримання певних видів соціальних виплат, актуалізує питання поновлення документів: паспорта, ІПН, дипломів про освіту, свідоцтв, правовстановлюючих документів на майно та ін. Аналізуючи попередню судову практику та пропозиції правозахисників, необхідно у Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачити право на відновлення документів як невід’ємний складник у механізмі реалізації прав, зокрема у соціальній сфері. Процедура поновлення документів та підтвердження фактів не повинна залишатися виключно проблемою внутрішньо переміщених осіб.

Підсумовуючи дискусію, учасники обговорення дійшли спільної думки, що переважна більшість норм законодавства на період воєнного стану прямо або опосередковано спрямована на соціальну підтримку всіх членів суспільства.

Основними напрямами правового регулювання названі: дерегуляція економічних відносин, що передбачає внесення відповідних змін до Митного і Податкового кодексів; формування окремої групи норм соціально-захисного змісту у Законі України «Про волонтерську діяльність»; окрема регламентація права на відновлення документів внутрішньо переміщених осіб як невід’ємна складова механізму реалізації прав і свобод у Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; дерегуляція трудових відносин для суб’єктів малого та середнього підприємництва, адресний підхід до організації системи соціальних допомог, забезпечення правового регулювання додаткових інструментів фінансової підтримки України, у тому числі з джерел зовнішнього фінансування; забезпечення соціальних гарантій арбітражних керуючих для організації проведення процедур банкрутства та ін.

Узагальнені пропозиції та рекомендації учасників науково-експертного обговорення будуть передані профільному парламентському комітету та заплановані до публікації у науково-практичному виданні.